Аралія маньчжурська (аралия маньчжурская)
Аг alia mandschurica Rupr. et Maxim (A. et at a (Mig) Seem.)
На батьківщині (Приморський і Хабаровський краї, Корея і Північний Китай) з давніх-давен відома як женьшенеподібний засіб.
Це — невелике струнке деревце з родини аралієвих (Araliaceae) заввишки 5 м, що нагадує пальму. Корені циліндричні, довгі. Стовбур тонкий, нерозгалужений, густо вкритий міцними колючками. На верхівці його є густе кільце великих перистоскладних довгочерешкових листків до 1 м завдовжки. Суцвіття волотеві, великі, завдовжки до 45 см, зібрані по 6—8 зонтиків на верхівці стовбура. Квітки двостатеві, непоказні, дрібні, зеленуваті. Плоди ягодоподібні, синьо-чорного кольору, діаметром 3—5 мм, з п'ятьма кісточками. Цвіте в липні—серпні. Плоди достигають у другій половині вересня.
Поширена на Далекому Сході. В Україні культивується.
Корені аралії містять сапоніни, аралозиди А, В і С, смоли та ефірну олію. До складу аралозиду А входять глюкоза, арабіноза і глюкуронова кислота; аралозиду В — глюкоза, арабіноза та глюконова кислота; аралозиду С — глюкоза, галактоза, ксилоза й
глюкуронова кислота.
Аралію викорстовують як стимулюючий і тонізуючий засіб (як і женьшень). Її настій рекомендують при фізичній і розумовій втомі, зниженні працездатності, після виснажливих захворювань. Не можна застосовувати препарати аралії маньчжурської при гіпертонії і безсонні.
Не лише лікувальними, а й декоративними властивостями славиться ця рослина. Особливо красива вона восени, коли утворюються чорні кулясті плоди. Стовбур і бокові складні гілки густо вкриті великими і дуже гострими колючками, через що пройти крізь її зарості неможливо.
Аралію легко виростити. Насіння її проростає навіть без стратифікації. Молоді сходи швидко ростуть і вже на 2—3-й рік утворюють товсті колючі стовбурці. Дорослі рослини мають значну кореневу поросль, яка поступово піднімається навколо материнської рослини густим каскадом: високі туляться ближче до неї, а менші розбігаються на всі боки. Таку кореневу поросль легко пересадити — вона чудово приживається і швидко росте.
Рослина світлолюбна, не вибаглива до умов вирощування, не боїться морозів, хоча в окремі суворі зими верхівки молодих пагонів можуть підмерзати. Її можна використовувати в протиерозійних насадженнях на крутосхилах, для створення декоративних куртин у парках і скверах.
Корені заготовляють пізно восени після дозрівання насіння або рано навесні до початку сокоруху. Одержані довгі циліндричні корені (по 2—4 см у діаметрі) очищають від дрібних корінців та землі, негайно миють і розрізують упоперек на шматочки завдовжки 10—12 см. Товсті корені розрізують ще й вздовж. Сушать при температурі 25—30°С.