Барвінок малий (барвинок малый)
Vinca minor L.
Про барвінок як лікувальний засіб згадували ще Пліній Старший та Діоскорид. У Британській Вест-Індії і на Філіппінах його використовували для лікування діабету, в Бразилії — для зупинки кровотеч й лікування хронічних ран. Неабияке місце займав барвінок у віруваннях слов'янських народів, зокрема в Київській Русі.
Нев'януча зелень рослини та її виняткова живучість привернули увагу людей у середні віки. Барвінку приписували чудодійну силу, вважали його символом вічності і вірності, вірили, що він береже від чортів та відьом.
Барвінок надовго зберігся у весільних обрядах і народних піснях. Особливо велику популярність здобув наприкінці XVIII ст. завдяки Жан-Жаку Руссо, який згадав цю рослину в своєму автобіографічному творі "Сповідь". З ростом слави книги росла популярність барвінку. Після смерті Руссо на його батьківщині
було споруджено пам'ятник, підніжжя якого прикрасили
барвінком.
Барвінок малий — вічнозелений півкущ (ЗО—60 см заввишки) з родини барвінкових (Аросупасеае), з тонким горизонтальним кореневищем до 70 см завдовжки. Стебла повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки супротивні (3—7 см завдовжки і 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі. Квітки двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконіжках. Оцвітина подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, віночок синій. Плід складається з двох видовжених стручкоподібних частинок.
Поширений в Європі. Росте в листяних лісах, переважно грабових або грабово-дубових, часто утворюючи суцільні зарості. Цвіте у травні—червні.
Трава містить алкалоїди індольного ряду — вінін, пубесцин і мінорин. В Угорщині з неї виготовляють препарат девінкан, а в Болгарії — вінкапан, які призначають як гіпотензивний засіб при гіпертонічній хворобі.
Барвінок малий — цінна декоративна рослина. Його висаджують готовими кущиками.
Вегетативно розмножується дуже швидко. Через рік-два з одного кущика виростає ціла грядка чудових вічнозелених рослин, які примножуються боковими пагонами.
Заготовляють траву барвінку малого навесні і на початку літа під час цвітіння (травень—червень), обов'язково зрізуючи її серпами чи ножами. Не можна виривати рослини з кореневищем, бо це призводить до їх знищення. Траву сушать на горищах або під навісами при добрій вентиляції, розстеливши тонким шаром (3— 5 см) на папері чи тканині.