Буркун лікарський (донник лекарственный)
Melilotus officinalis (L.) Pall.
Кількасот років буркун використовують для ароматизації тютюну, а ще раніше — як прянощі і лікарський засіб.
Це — дво-, рідше однорічна трав'яниста рослина з родини бобових (Fabaceae), яка має корінь з розвиненим боковим розгалуженням. Стебло 50—200 см заввишки, тверде, голе, знизу дерев'янисте, розгалужене, у верхній частині короткоопушене. Листки трійчасті, з шилоподібними цілокраїми прилистками; нижні листочки, як правило, оберненояйцеподібні, всі інші — ланцетні або видовжено-ланцетні, пилчасто-дрібнозубчасті. Квітки зібрані у багатоквіткові грона 5—15 см завдовжки, що виходять з листкових пазух. Плід — овальний, тупий, голий, поперечно-зморшкуватий 1—2-насінний біб. Насінини овальні або широкоовальні жовті, гладенькі або дрібногорбкуваті. Цвіте в червні—серпні, достигає — у серпні—вересні.
У надземній частині буркуну міститься ароматична речовина — кумарин (у листках — 0,86, траві — 0,4 %), мелілотин (0,2%), дигідрокумарин, мелілотова і кумаринова кислоти, білкові речовини, смоли, дубильні речовини та флавони.
У медичній практиці використовують для виготовлення мелілотового пластиру, який призначають при наривах. У народній медицині чай з квітів п'ють при болях у грудях, при деяких жіночих хворобах. Кумарин широко використовують у тютюновій промисловості для ароматизації махорки, нюхального тютюну та тютюну для люльок, у миловарінні — для ароматизації мила; крім того, як фіксатор при виготовленні парфум. На Кавказі та в Середній Азії листя буркуну вживають як прянощі в їжу.
Трава буркуну лікарського входить до складу буркунового пластиру. В гомеопатії призначають при мігренях, в індійській медицині — як ароматичний, пом'якшувальний і кровоспинний засіб, рослина має антибактеріальну дію.
Буркун — добрий медонос, особливо на другий рік життя. Дикоростучий дає до 200 кг меду з 100 м2, а культивований — значно більше.
Розмножується насінням. При весняному висіві на глибину см сходи з'являються на 2—3-й тиждень. Першого року Життя цвіте, але дозріває лише незначна частина плодів. На другий рік рослини починають вегетувати у квітні, цвітуть — у червні—липні. Перше стигле насіння виявляють через 1,5 міс після цвітіння. Масове дозрівання плодів спостерігається в кінці серпня — на початку вересня. Плодоносить регулярно.
Догляд за плантацією полягає у розпушенні грунту, прополюванні та підживленні (0,2 т гною на 100 м ).
Заготовляють верхівки стебел з квітками, частіше самі квітки. Сушать їх на горищах або у добре провітрюваних приміщеннях.