Вербена лікарська (вербена лекарственная)
Verbena officinalis L.
Здавна її вважали чудодійною. У стародавні часи служителі релігійного культу прикрашали нею вівтарі під час жертвоприношень. Грецькі воїни вірили, що вербена робить їх тіло невразливим, відлякує ворога. У римлян цю квітку присвячували Меркурію — крилатому віснику богів. Вербеною прикрашали посланців які йшли з мирною місією, називали їх вербоносцями.
У середні віки навколо цієї рослини створювали таємничість. Збирали її один раз на рік, у безмісячну ніч, при сяйві планет Венери або Меркурія. Вважалося, що особливу силу має вербена, викопана в певний час золотою або срібною лопатою. Її не можна було збирати, поки не випала вранішня роса і не зволожила рослини. Така вербена повинна була принести здоров'я і навіть багатство.
Вербена лікарська — багаторічна трав'яниста рослина з родини вербенових заввишки ЗО—60 см. Стебло прямостояче, по гранях шорстке. Листки шорсткі, яйцеподібно-довгасті, Квітки дрібні, блідо-лілові, зібрані в довгі тонкі ниткоподібні колоски. Плід складається з чотирьох горішків. Цвіте в червні—. жовтні.
Росте по всій території України на вологих забур'янених місцях та узбіччях доріг.
В усіх частинах рослини міститься отруйна речовина — вербеналін. Крім того, в траві виявлено вітамін С, кумарин, дубильні речовини, органічні та інші сполуки.
У далекому минулому в народній медицині вербену використовували при шкірних захворюваннях, у тому числі від золотухи; Застосовують також при атеросклерозі і тромбозах.
У гомеопатії її використовують при нирковокам'яній хворобі. В індійській медицині свіжі листки призначають при лихоманці та як відволікаючий засіб.
Розмножується насінням і вегетативно. У підготовлений грунт (переораний чи скопаний на глибину 22—25 см, в який внесено 0,3 т / 100 м органічних добрив) насіння висівають на глибину 1—1,5 см, ширина міжрядь — 50—55 см. Сходи з'являються на 9—10—й день, масово — на початку третьої декади. В перший рік життя рослина утворює генеративні пагони заввишки 55 см. Вони цвітуть у кінці липня, достигають — у кінці вересня. Плодоносить регулярно.
Вегетативно розмножують живцями, які нарізають у липні і укорінюють під склом. Так вони перезимовують. Навесні їх можна використовувати як маточні екземпляри для живцювання.