Гадючник шестипелюстковий (лабазник обыкновенный)
Filipendula vulgaris Moench (F. hexapetala Gilib.)
Наукова назва гадючника утворилася від латинських слів "нитка" і "висіти" і вказує на підвішені ніби а нитках кореневі бульби. З давніх-давен на Далекому Сході ці кореневі горішки використовували при різного роду шлунково, кишкових захворюваннях.
Багаторічна трав'яниста рослина (ЗО—120 см заввишки) з родини розових (Rosaceae). Кореневище тонке, з веретеноподібними або майже кулястими бульбочками до 5 см завдовжки. Стебло одне або кілька, прямостояче, нерозгалужене, слабооблиствене. Прикореневі листки зібрані в розетку, переривчасто-перисторозсічені, мають до 20 пар видовжених, глибоко надрізаних або перисто-зуб. частих бокових частинок. Стеблові листки чергові, нечисленні, з великими прилистками, зібрані в кінцеву багатоквіткову волоть, Оцвітина подвійна, шестипелюсткова, чашечка вільна, віночок білий, з вільних, зовні рожевих пелюсток. Тичинок 5—15, зав'язь верхня. Плід — складна листянка.
Росте в степах, на схилах балок і річкових долин, по сухих луках, узліссях, сухих лісових галявинах та світлих лісах. В Україні зустрічається в усіх лісових районах Закарпаття та Прикарпаття (у Карпатах вище поясу лісу не піднімається). Зрідка трапляється на Поліссі, частіше — у Лісостепу, Степу, росте в Криму.
У народній медицині квіти використовували як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, траву — при укусах собак, корені західних областях (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська) — проти пухлин.
У науковій медицині корені з кореневищем входять до збору Здренка. Експериментально встановлено, що препарати гадючника гальмують ріст пухлин.
Розмножується насінням і бульбами. Висіяне (краще восени, можна і рано навесні) насіння в перший рік утворює розетку, на другий — плодоносить. Бульби висаджують навесні або восени у підготовлений грунт на відстані 20 см одна від одної. За вегетаційний період його розпушують кілька разів, і вже восени можна заготовляти корені з кореневищем. З висіяного насіння корені заготовляють через рік.
Квітки, зібрані під час цвітіння, розкладають тонким шаром і сушать у затінених місцях. Корені заготовляють у кінці вегетаційного періоду і сушать у добре провітрюваних приміщеннях!