Горобина чорноплідна (рябина черноплодная)
Агопіа melanocarpa (Mich.) Elliot.
Походить з Північної Америки, де її культивували задовго до появи білої людини. Індійці племен дакота і делавари соком плодів лікували опіки шкіри, з них виготовляли борошно.
Незважаючи на те, що про існування горобини чорноплідної в Росії знали ще в кінці ХІХ ст., в культуру її не вводили. Першим нею зацікавився 1. В. Мічурін. У 1935 р. він передав живці цієї рослини на Алтайську дослідну станцію садівництва, де її почали вивчати. За останні десятиріччя горобина чорноплідна набула широкої популярності. Її культивують на промислових ділянках і поодиноко садівники-любителі.
Горобина чорноплідна — це кущ (2—2,5 м заввишки) з родини Розових (Rosaceae). Листки прості, цілокраї, черешки короткі з широкими пластинками. Плід опушений, у фазі повної стиглості голий, округлої форми, чорного кольору з сизим нальотом (до 12мм у діаметрі).
Плоди містять цукри (від 6,2 до 10,8 % маси), серед яких виявлено сахарозу, глюкозу і фруктозу, органічні кислоти, дубильні речовини (0,35—0,6 %), вітаміни С, РР, В2, Е, каротин, флавоноїди, мікроелементи (молібден, марганець, мідь, бор, йод, магній, залізо).
с медичній практиці плоди і сік горобини застосовують при пертонії, кровотечах різного походження, атеросклерозі і анацидних гастритах. Сік горобини може бути використаний при опіках.
Завдяки наявності вітаміну Р плоди корисні для підтримання нормального стану стінок кровоносних судин. Крім того, вітамін Р сприяє кращому засвоєнню вітаміну С.
З плодів горобини чорноплідної одержано також біологічно активний барвник, який використовують у кондитерській промисловості замість синтетичних. Плоди використовують також для виготовлення варення, компотів, киселів, джемів, натуральних соків, вин, безалкогольних напоїв.
Горобина чорноплідна — красивий декоративний кущ, особливо восени, коли листя стає світло—пурпуровим, а плоди — чорними.
Для вирощування кращими вважаються супіщані і середньо суглинкові грунти. На молодих плантаціях (до 6—8-річного віку) необхідно запобігати появі бур'янів. Грунт розпушують на глибину 12—15 см двічі на рік — восени і навесні.
Основним добривом є торфофекальний компост (0,4 т / 100 м2 кожні два роки). Восени вносять фосфорно-калійні добрива. Це створює оптимальні умови для закладання плодових бруньок під урожай наступного року.
Розмножується вегетативно (кореневими паростками} відсадками, поділом куща і щепленням у крону звичайної горобини). Крім того, можна вирощувати розсаду для одержання саджанців, які в дворічному віці пересаджують на плантацію. Урожайність чорноплідної горобини досягає 120 ц/га.
Оскільки плоди горобини дозрівають одночасно і їх охоче поїдають птахи, заготівлю проводять одноразово, якомога швидше.
Плоди для тривалого зберігання вкривають щитками, можна заморожувати в спеціальних холодильниках. Після відтанення вони приємніші на смак, ніж свіжі.