Акація біла (робиния ложноакациевидная)
Robinia pseudoacacia L.
На європейський континент рослина потрапила з Північної Америки. Росте в культурі у чистих і змішаних насадженнях. Найбільші площі її насаджень зосередлені в Лісостепу і Степу. Трапляється в парках, садах, полезахисних і протиерозійних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, поблизу пасік тощо.
Біла акація — дерево до 35 м заввишки з родини бобових (Fabaceae). Крона велика, розлога. Кора сіра, темно-сіра чи коричнювата, вздовж стовбурів і старих гілок потріскана. Листки завдовжки 18—20 см, чергові, непарноперисті, з 4—10 парами довгастих, довгасто-овальних або овальних листочків. Останні цілокраї, з округлою чи дещо звуженою основою і тупою верхівкою. Квітки зібрані в негусті пазушні пониклі китиці. Плід — довгасто-лінійний біб, насінини вузькониркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові. Цвіте у травні—червні. Є одним з найкращих і високопродуктивних ранньолітніх медоносів.
У науковій медицині використовують квітки акації при лікуванні захворювань нирок, сечового міхура і нирковокам'яної хвороби.
У квітках білої акації містяться глікозид робінін та ефірна олія (0,08—0,12%).
Розмножується насінням і вегетативно. Утворює багато кореневих паростків, тому акацією білою закріплюють крутосхили, використовують у полезахисних смугах.
Квітки акації заготовляють на початку цвітіння. Суцвіття зривають руками або зрізують секатором, потім обривають квітки, розкладають їх тонким (2—3 см завтовшки) шаром на папір і сушать.