Алтея лікарська (алтей лекарственный)
Althaea officinalis L.
Згадується в працях стародавніх лікарів. На початку IX ст. Карл Великий видав наказ про вирощування лікарських рослин, у тому числі й алтеї.
Східні слов'яни при легеневих захворюваннях використовували різні лікарські рослини (малина, липа, чебрець, солодка), але найбільш популярною, за свідченням багатьох джерел, була алтея лікарська.
Це — багаторічна трав'яниста рослина з родини мальвових (Malvaceae). Має широке вертикальне кореневище з простими, рідше галузистими жовто-бурими придатковими коренями, які досягають 50 см довжини. З кореневища відходить кілька прямостоячих сірувато-зелених, угорі короткогалузистих стебел заввишки близько їм з листками і блідо-рожевими квітками, розміщеними по кілька штук у пазухах верхніх листків. Листки черешкові, з обох боків сірувато-зелені; нижні — яйцеподібні, п'ятилопатеві, верхні — трилопатеві, по краях зарубчасто-пильчасті. Квітки складаються з подвійної неопадаючої чашечки, п'ятипелюсткового віночка і численних тичинок, які зрослися майже до самого верху в одну загальну трубку, що прикриває маточку. Плід сухий, у вигляді приплюснутого кружка, оточений чашечкою, яка залишається; плід розпадається на бурі сім'янки.
Росте по вологих луках, в заплавах річок, серед чагарників у середній і південній смузі Європи, в Криму, на Кавказі і в Середній Азії. Культивують в Україні.
Корені алтеї містять до 35 % слизових речовин, які визначають Цілющі властивості рослини, а також крохмаль (до 37 %), сахарозу (10,2 %), бетаїн (до 4 %) і жирну олію (до 1,7 %).
Препарати алетеї (порошок, водний настій, рідкий екстракт, сироп) використовують як протизапальний, обволікаючий і відхаркувальній засіб при катаральних станах Алтея лікарська
дихальних шляхів, а також при поносах, гострих гастритах і ентероколітах. Вона входить також до складу грудного збору.
Крім застосування в медицині, рослину можна використовувати для одержання з її стебел волокна, а з насіння — олії.
У народній медицині корінь алтеї вживають рідко, значно частіше квітки і листя при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла і клізм при поносах.
Вирощують алтею на чистих від бур'янів суглинистих і супіщаних чорноземах з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Орють на зяб на глибину 25—27 см. Перед цим вносять органічні (з розрахунку 0,3 т/100 м2) і мінеральні (5 кг фосфорних і 1 кг калійних) добрива.
Розмножується алтея в основному насінням. Норма висіву його — 0,1 кг/100 м , міжряддя — 70 см. Насіння загортають на глибину 1,5—2 см.
Після появи сходів міжряддя розпушують на глибину 5—7 см. Якщо сходи густі, їх проріджують, залишаючи на 1 м погонної довжини рядка 8—10 рослин. Протягом літа посіви ще 2—4 рази розпушують з одночасним прополюванням в міру необхідності. Починаючи з другого року життя рослини на цих плантаціях підживлюють аміачною селітрою з розрахунку 3 кг/100 м2. Перед уходом в зиму відмерлі частини рослини видаляють.
У першій рік життя алтея утворює листкову розетку. Лише деякі екземпляри дають пагони заввишки понад 1 м. Багаторічні рослини відновлюють свій ріст у квітні. Ріст стебла (воно досягає 2,5 м) уповільнюється під час цвітіння (липень—серпень).
Викопують корені рано навесні або восени. їх очищають від землі, зразу ж протягом 20—25 хв миють у проточній воді, після чого ріжуть на шматочки по 20—25 см і сушать при температурі 40°С. Зберігають в мішках у сухих приміщеннях.