Чому цілющі лікарські рослини?
Основною властивістю лікарських рослин є те, що з неорганічних, мінеральних речовин грунту, води і вуглекислого газу повітря вони утворюють органічні сполуки, які цілюще діють на організм людини і тварин. Пояснюється це, з одного боку, спільністю основних життєвих функцій тваринної і рослинної клітин, а з другого — тим, що вищі тварини протягом мільйонів років розвивались на Землі у тісному зв'язку з вищими рослинами, які були для них основним джерелом харчування. Таким чином, рослини відіграють роль посередника між органічним і неорганічним світом.
У процесі асиміляції рослини синтезують вуглеводи (цукри, крохмаль), безазотисті (глікозиди, ефірні олії, таніни) і азотовмісні (амінокислоти, холін, алкалоїди та ін.) речовини. Для цього потрібні не тільки вуглець, азот, водень і кисень, а й сірка та фосфор. Крім того, для підтримання життя рослин необхідні залізо, кальцій, хлор, натрій, силіцій, марганець тощо.
Із рослинних сполук, що мають лікувальне значення, фармакологічно активними є вуглеводи (моно-, ди- та полісахариди), дубильні речовини, глікозиди (сапоніни, фенольні, серцеві, гіркі), ефірні олії, алкалоїди, вітаміни.
Вуглеводи — перший продукт асиміляції рослин. Із цукрів у рослині насамперед утворюється тріоза, а потім (при полімеризації) — тетроза і пентоза. Як харчовий та енергетичний засіб важливе значення мають гексази — глюкоза, галактоза, мальтоза і фруктоза. З останньої утворюється інулін.
Найважливішим представником дисахаридів є сахароза (утворюється в цукрових буряках), трисахаридів — генціоза (тирлич жовтий) і рамноза (жостір). Полісахариди — це цукроподібні сполуки (крохмаль, інулін і пектин). Крохмаль широко використовується не тільки як продукт харчування, а й у косметиці та дерматології. У науковій медицині його застосовують як обролікуючий засіб, що захищає слизові оболонки від подразнення. Інулін вживають при лікуванні діабету. Він міститься в коренях оману високого, цикорію дикого, кульбаби лікарської. Пектини —- Це речовини, з яких будуються рослинні тканини. Використовуються, наприклад, при лікуванні дитячих поносів, для виведення Радіонуклідів тощо.
Дубильні речовини являють собою похідні фенолу і дуже поширені в рослинах. Вони бувають двох видів: глюкозидозв'язані з галовою кислотою (галотаніни, депсини) і ті, що належать до групи конденсованих танінів — катехінів.
Дубильні речовини першої групи містяться в брусниці, ревені, чорниці, а другої — в ракових шийках, перстачі прямостоячому, родовику лікарському.
Глікозиди — сполуки цукрів з різними нецукристими компонентами — продуктами обміну в рослинному організмі. До них належать, зокрема, сапоніни — поверхнево активні речовини. При збовтуванні вони утворюють стійку піну, подібну до мильної, що зумовило їхню назву.
Аглікони сапонінових глікозидів поділяють на нейтральні сапоніни, що містяться в листках наперстянки великоквіткової, та сапогенінової кислоти (наприклад, примулова, яку виявлено в коренях первоцвіту, або полісалова кислота — в коренях цукрових буряків тощо).
Досить велику групу становлять фенольні глікозиди: арбутин — діюча речовина брусниці, бадану товстолистого, вересу лікарського — має виражену знезаражувальну дію і з успіхом використовується при запальних процесах сечовивідних шляхів; саліцин — міститься в корі різних видів верб та в бруньках тополь; спірацин, виявлений в гадючнику шестипелюстковому. Два останні глікозиди при розпаді утворюють метиловий саліцилат, який позитивно діє при подагрі та ревматичних захворюваннях.
Серцеві глікозиди — сполуки, які діють на серцевий м'яз. Вони — похідні гідрованого циклопентанофенантрену.
Дуже важливими для лікування серцевих захворювань є глікозиди наперстянки великоквіткової, горицвіту весняного, конвалії та ін.
У багатьох рослинах виявлено гіркі глікозиди. Вони стимулюють виділення шлункового соку, тому їх використовують при порушенні травлення та для підвищення апетиту.
Гірким глікозидом є абсинтин полину гіркого, еритаурин золототисячника звичайного, генціін і генціопікрин тирличу жовтого, вербеналін вербени лікарської тощо.
Ефірні олії — це суміш органічних летких сполук. До їх складу входять терпени, вуглеводи, дитерпени, сесквітерпени, спирти, альдегіди, кетони, феноли, складні ефірні кислоти, лактони та ін. Ефірні олії нагромаджуються в специфічних для певного виду залозах листків, насіння, плодів, в надземних органах і не беруть участі в обміні речовин.
Алкалоїди — складні азотовмісні сполуки лужного характеру, що виробляються в рослинах. Вони нагромаджуються переважно в насінні, листках і коренях рослин. Наприклад, берберин міститься в барбарисі, хелідонін — у чистотілі великому, аконітин — в аконіті і т.д.